Функціональна диспепсія являє собою симптоматичний комплекс порушень в травному процесі, мають функціональний характер. Диспепсичний синдром функціонального типу проявляється дискомфортом, тяжкістю в епігастральній ділянці живота та іншою симптоматикою. Може відзначатися нудота, напади блювання, печія, відрижка, надмірне газоутворення, здуття живота. Диспепсія даного типу вважається однією з найбільш поширених патологій шлунково-кишкового тракту. Спровокувати розвиток функціональної диспепсії може розлад рухової функції травного органу.
При розвитку патології відбувається серйозне порушення антро-дуоденальної координації. Простими словами, спостерігається яскрава синхронізація перистальтики антрального відділу шлунка. Враховуючи поширеність і частоту спалахів такого захворювання, важливо ретельно вивчити етіологію та патогенез у відповідності з кодом за МКБ 10, а також дізнатися основні методи діагностики та ефективної терапії.
Зміст
- 1 Основні причини розвитку захворювання
- 2 Клінічна картина функціональної диспепсії
- 3 Особливості діагностики та лікування
Основні причини розвитку захворювання
Згідно міжнародної класифікації захворювань МКБ 10, функціональна диспепсія має код К30.
Диспепсія по МКБ передбачає комплексний тип розлади шлунково-кишкового тракту. Диспепсичний синдром — це своєрідне нетравлення, загальний розлад травної системи. Патологія володіє схожою клінічною картиною з багатьма іншими хворобами шлунково-кишкового тракту.
Особливе значення у формуванні диспепсії функціонального типу відіграють шкідливі звички, а також сукупність аліментарної похибки. Найчастіше це куріння, зловживання спиртними напоями і ЛС.
Подібне розлад шлунково-кишкового тракту протікає на тлі браку травних ферментів, внаслідок якої спостерігається порушення процесу всмоктування поживних речовин, мінералів і вітамінів в порожнині кишечника. У деяких випадках провокує недугу банальне розлад травної системи. Збої можуть бути викликані зловживанням жирної і важкої продукцією, а також переїданням. Однією з основних причин розвитку патології вважається неправильне або незбалансоване харчування.
Диспепсія функціонального характеру часто зустрічається у новонароджених дітей. В цьому випадку виступає провокатором невідповідність їжі можливостей шлунково-кишкового тракту. Причина може полягати в ранньому прикорму або перегодовування.
Розрізняється декілька типів невиразкову функціональної диспепсії форми. Бродильний тип розвивається у разі зловживання вуглеводами, які провокують напади сильного бродіння. До таких продуктів відноситься капуста, фрукти, солодощі, тісто дріжджове, а також бобові. Гнильний диспепсичний синдром проявляється на тлі споживання великої кількості білка (червоного м’яса). Такий тип харчової продукції важко перетравлюється, що дозволяє бактеріям активно розмножуватися в кишечнику. Причиною виникнення жирової диспепсії є вживання труднопереваріваемий жирів.
Розлад шлунково-кишкового тракту, має безпосереднє відношення до дефіциту харчових ферментів, що може бути наслідком патології кишечника, жовчного міхура, печінки, шлунка.
Клінічна картина функціональної диспепсії
Диспепсичний синдром ґрунтується на різноманітних порушення і збої в гастродуоденальної моторики, що проявляються наступним чином:
- порушується координація – антродуоденальная, антрокардиальная;
- розвивається гастропарез, який виявляється слабкою моторики шлунка;
- може проявитися рефлюкс дуодено-гастральный;
- не виключено розвиток шлункової дисритмии – відбувається порушення повноцінної перистальтики даного травного органу, що призводить до фібриляції антральной, тахікардії і брадигастрии;
- відзначається висока чутливість шлункових рецепторів до розтягування;
- спостерігається збій у повноцінній шлункової акомодації, так як проксимальний відділ починає сильно розслаблятися;
- розвивається інфекція Хелікобактер Пілорі.
Клінічна картина диспепсичного функціонального синдрому залежить від порушень, що його спровокували. До загальним ознаками розладу шлунково-кишкового тракту належать нудота, блювання, відрижка, больовий синдром та відчуття тяжкості в шлунку.
Причиною печії може бути проникнення харчової грудки з порожнини шлунка назад в стравохід. З боку кишечника є наступні ознаки:
- метеоризм і підвищене газоутворення;
- розлад стільця;
- нудота.
Пронос є характерним симптомом будь різновиди диспепсичного синдрому. Також спостерігаються болі в животі, надмірне утворення кишкових газів, присмак у роті, відсутність апетиту, нудота. У деяких випадках відбувається непереносимість смаженої і жирної харчової продукції.
Особливості діагностики та лікування
Перш ніж приступити до терапії, важливо пройти повну діагностику. Необхідно проведення аналізу крові на біохімію, щоб визначити запалення і збої у функціонуванні нирок, печінки, шлунка, а також підшлункової залози. На підставі аналізу калових мас можна виявити хвороби, які проявляються диспепсією.
З допомогою корпограммы можна виявити неперетравлену їжу в калових масах, а також харчові волокна і жири. Визначити патологічний синдром функціональної диспепсії допоможе вимірювання кислотності. Езофагогастродуоденоскопія дає змогу оцінити стан слизової органу. Для цього застосовується ендоскоп, і виконується забір тканин (біопсія).
Особливе значення має рН-метрія, що допомагає визначити рівень кислотності шлункового секрету. Важливим показником діагностики є перевірка на Хелікобактер Пілорі, своєрідного мікроорганізму, який провокує розвиток гастриту, виразкової хвороби дванадцятипалої кишки і шлунка. Завдяки ультразвуковому дослідженню є шанс виявити злоякісну пухлину в ШКТ, що протікає на тлі диспепсії функціонального типу.
При виявленні перерахованої клінічної картини необхідно терміново звернутися до гастроентеролога. Терапія медикаментозними препаратами підбирається на підставі причини хвороби. В основному, лікарі призначають препарати, які підвищують моторику травного тракту.
При лікуванні диспепсії функціонального типу важливо дотримуватися суворої дієти. Показано часте дробове і харчування, не рідше п’яти разів на добу. Суворо заборонено переїдати, голодувати, а також їсти перед сном. Забороняється пити алкоголь і газовану воду, а також палити цигарки. Якщо причиною патології вважається брак ферментів, то в обов’язковому порядку прописуються спеціальні препарати, здатні заповнити нестачу даних речовин в організмі людини.
Якщо хвороба виявлена у дитини, на тлі проносу може початися сильне зневоднення організму. Необхідно терміново звернутися до лікаря. Як правило, призначаються різні медикаменти, що усувають причину розвитку диспепсії, а також попереджувальні зневоднення. Можна давати дитині Регідрон, рисовий відвар або солодкий чай. Для посилення моторики і перистальтики добре підходять вітаміни Ст. У разі патогенної мікрофлори потрібне застосування Энтерофурила, кропової води.
Диспепсичний функціональний синдром являє собою сукупність патогенних проявів з боку ШКТ. Важливо вчасно звернутися до лікаря і не займатися самолікуванням.
