Першим симптомом якого захворювання шлунково-кишкового тракту виступає диспепсія. Диспепсичний синдром являє собою ряд проявів, які розвиваються в результаті ураження травного тракту. При даній патології відзначається дискомфорт, відчуття важкості і переповнення в шлунку, сильні болі в області живота, нудота, блювання.
Розрізняють дві групи диспепсичного синдрому. До першої групи відноситься функціональний тип розладу, який вважається самостійним недугою. До другої групи відноситься органічна диспепсія, яка протікає на тлі будь-якого гастроентерологічного недуги. У цих типів патології різниться етіологія та клінічна картина, а також способи терапії.
Зміст
- 1 Етіологія захворювання
- 2 Клінічна картина
- 3 Специфіка шлункової диспепсії
- 4 Методи діагностики та лікувальна терапія
Етіологія захворювання
Функціональна диспепсія знайома кожній людині. При даному виді диспепсії симптоми можуть бути найрізноманітнішими. Всі вони вказують на ураження шлунково-кишкового тракту. Функціональна диспепсія проявляється сильними болями в животі, нудотою, печією, а також метеоризмом.
Синдром функціональної диспепсії часто протікає на фоні гастриту, виразкової хвороби та інших патологій травної системи. У цьому випадку лікування диспепсії передбачає терапію основного захворювання.
Коли розвивається функціональна диспепсія, тканини органу залишаються непошкодженими. Симптоматика проявляється через наявність збоїв у функціонуванні деяких відділів шлунково-кишкового тракту. В результаті відбувається збільшення чутливості, а стінки органу поступово розтягуються. Люди, які страждають гастритом або виразковою хворобою, мають яскраву симптоматику, так як руйнується тканина порожнини шлунка.
Функціональна диспепсія розвивається з різних причин. Як правило, вона починає виникати на тлі психоемоційних потрясінь, стресових і депресивних ситуацій. У деяких людей є схильність шлункових стінок до розтягування, однак рухова активність зберігається. Також причиною виникнення патології може виступати порушення моторики.
Основні фактори, що сприяють розвиткові диспепсії функціонального типу:
- неправильне перетравлення дисахаридів;
- надмірне продукування соляної кислоти;
- брак травних ферментів;
- неправильне і незбалансоване харчування, безліч похибок у раціоні;
- застосування медикаментозних препаратів, які згубно впливають на слизову оболонку шлунка.
Функціональні порушення часто спостерігаються у дітей, так як їх травна система не здатна повноцінно розщеплювати їжу і всмоктувати корисні елементи. Важливе значення має кількість порції, яку дають дитині. Часто причиною виникнення збоїв в травній системі виступає перегодовування. Також патологія спостерігається при несвоєчасному введенні штучного прикорму.
Коли патологія зустрічається у дітей підліткового віку, причиною може виступати гормональний збій, що провокує підвищену чутливість шлунково-кишкового тракту. Виділяють три форми диспепсичного синдрому, а саме: неспецифічна, діскінетіческій і язвенноподобная.
Клінічна картина
Функціональну диспепсію шлунка провокую численні фактори. У більшості випадків пацієнти потерпають від сильних больових відчуттів в епігастральній області, які виникають після прийому їжі. У верхній частині живота відчувається нестерпний тиск, з’являється нудота і блювота, а також часта відрижка.
Клінічна картина хвороби нагадує виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і рефлюкс шлунково-травний. Необхідно відвідати гастроентеролога, щоб пройти діагностику і приступити до правильної терапії. Найбільш складною формою патології є нерозпізнаний диспепсичний синдром. Що стосується терапії, то в строгому порядку призначається спеціальна дієта і прийом медикаментів.
Специфіка шлункової диспепсії
Шлунок – найбільш важливий травний орган. В ньому може спостерігатися підвищена кислотність, яку здатні переносити не всі мікроорганізми. Подібним транзитом проходять токсичні речовини завдяки захисної функції слизової оболонки. Цим пояснюється той факт, що шлункова диспепсія не здатна виникати внаслідок інфекцій, отруєнь. Головною причиною синдрому виступає пошкодження, руйнування слизової оболонки.
При підвищеній кислотності може спокійно жити Хелікобактер Пілорі.
Спровокувати гастрит може неправильне харчування, хімічні речовини, що подразнюють слизову оболонку. Така ж клінічна картина спостерігається при хронічної або гострої виразки, раку дванадцятипалої кишки і шлунка. Подібні патології здатні знижувати рівень кислотності шлункового соку, а також підвищувати його.
Симптоматика шлункової диспепсії буває різноманітною. Якщо кислотність підвищена, то може спостерігатися тяжкість у надчеревній ділянці, надмірний апетит і кисла відрижка. Часто мучить інтенсивна печія, а також больові відчуття ниючого характеру, що проявляються через тридцять-дев’яносто хвилин після трапези. Фіксуються голодні болі. Стілець може бути відсутнім протягом трьох діб.
Диспепсія з низькою кислотністю володіє наступною клінічною картиною: відсутність апетиту, схильність до діареї, тупі і тиснуть болі в епігастральній області, нудота та блювання після їжі.
Методи діагностики та лікувальна терапія
У разі функціональної диспепсії лікування повинен підбирати лікар-гастроентеролог. Він же проводить діагностику. Алгоритм проведення диференційної діагностики полягає у використанні важливих способів обстеження, мета яких – виключити з підозри серйозні патології, мають схожу симптоматику. Існує перелік методик, що дозволяють виявити панкреатит, виразку, рефлюкс-езофагіт, онкологію та інші недуги.
В обов’язковому порядку проводиться лабораторне дослідження: корпограмма, біохімічний та загальний аналіз крові, а також аналіз дефекацій на наявність прихованої крові. Також необхідно проведення неінвазивних методів діагностики, до яких відноситься сцинтиграфія, рентгенографія, УЗД, езофагогастродуоденоскопія, манометрія, а також электрогастрография.
Купірувати симптоматику диспепсичного синдрому допоможе правильне харчування і щадна дієта, яка виключає алкоголь, хімічні добавки і барвники, різні спеції. В обов’язковому порядку зменшується кількість насичених жирних кислот у раціоні. У період загострення не слід їсти цитрусові, кислі фрукти, вишні, виноград, газовану воду і шоколад. Дані продукти провокують біль у животі, відрижка, метеоризм, а також печію.
Що стосується лікування медикаментами, приймають антисекреторні препарати: Метацин, Омепразол, Платифілін, Фамоцидин і Циметидин. Також необхідний прийом антацидних препаратів, а саме Ренні, Маалокс та Алмагель. В процесі обстеження можна виявити Хелікобактер Пілорі, тому знадобиться спеціальна ерадикація, здійснювана за суворої схемою. Провідне місце в лікуванні займають антибактеріальні препарати.
У разі дискенетической диспепсії можна пити прокінетики, які сприяють швидкій нормалізації перистальтики шлунково-кишкового тракту. В основному, це Итоприд, Цизаприд, Метоклопрамід і Домперидон. По відношенню до неспецифічного типу застосовуються не тільки прокінетики, але також антацидні, антисекреторні препарати.
При виявленні ознак функціонального диспепсичного синдрому важливо своєчасно звернутися за лікарською допомогою. Заборонено займатися самолікуванням, так як це може призвести до розвитку ускладнень.
