На тлі регулярних погрішностей у харчуванні можуть виникати функціональні порушення в діяльності шлунково-кишкового тракту. Подібні збої можуть призвести до розвитку гнильної диспепсії. Причинами диспепсії можна вважати активний стиль життя, який поєднує в собі стреси, напруга і неправильне харчування. Симптоматика гнильної диспепсії багатогранна. Потрібно ретельний огляд та діагностика, а також підбір індивідуального лікування. Не варто займатися самолікуванням, так як це може призвести до серйозних наслідків, ускладнень.
Зміст
- 1 Особливості гнильної диспепсії
- 2 Етіологія і патогенез гнильної диспепсії
- 2.1 Перша група
- 2.2 Друга група
- 2.3 Третя група
- 2.4 Четверта група
- 3 Специфіка діагностики гнильної диспепсії
- 4 Правила традиційного і народного лікування диспепсії
Особливості гнильної диспепсії
Гнильна диспепсія вважається порушенням процесів травлення в кишечнику, обумовленим дефіцитом речовин, необхідних для перетравлення білка. Дана патологія називається також дріжджовий диспепсією. Недуга розвивається в області тонкого кишечника, де не відбувається належне перетравлення білків. Після цього починають відбуватися гнильні процеси в товстому кишечнику. Спостерігається скупчення кислих продуктів розпаду, токсичних речовин.
Гнильна диспепсія характеризується тим, що під впливом кислоти рідке міжклітинний речовина приймає гелеподібну форму. Порушується мікроциркуляція тканин, гальмується активність кишечника. У розщепленні білка до амінокислоти бере участь протей, кишкова паличка, а також фузобактерия. Спостерігається надмірне продукування ендотоксину, який потрапляє в кров і провокує імунну реакцію.
Дане явище вважається причиною запального процесу, що протікає в товстому кишечнику, печінки і кровоносних судинах. Якщо білки гниють, починає утворюватися аміак. Він всмоктується в кров. При підвищеній концентрації цього компонента спостерігається згубний вплив на центральну нервову систему людини, що призводить до кисневого голодування. У разі надлишку білка відбувається склеювання або агрегація еритроцитів, тому кров стає густою. Це сприяє закупорці дрібних судин, капілярів.
У 98% випадків гостра диспепсія проявляється в дитячому віці. Схильність до початку хвороби пояснюється навантаженням на шлунково-кишковий тракт, де є несформировавшийся травний механізм, а також різноманітні аномалії. За походженням хвороба буває: функціональна, інфекційна, спадкова і конституційна.
Згідно з клінічними проявами диспепсія буває наступних типів:
- гостре запалення тонкого кишечника;
- запалення тонкого кишечника і шлунка;
- запалення товстого і тонкого кишечника;
- запалення дванадцятипалої кишки, шлунка, нижніх відділів травного тракту.
Основні ступені гнильної диспепсії:
- перша – відсутні ознаки зневоднення;
- друга – середня, є токсикоз і легке зневоднення організму;
- третя – важка, супроводжується яскравим зневодненням і сильним токсикозом.
Хронічна форма гнильної диспепсії може спостерігатися в будь-якому віці. У разі неправильного або несвоєчасного терапії, зловживання важкою їжею, починається рецидив захворювання.
Ступені хронічної форми гнильної диспепсії:
- легка – ознаки незначного зневоднення організму, інтоксикація не проявляється;
- середня втрата ваги, порушується водно-сольовий баланс і обмін речовин;
- важка – низький рівень діурезу, неврологічні збої і окислення крові.
При прояві диспепсичного синдрому необхідно звернутися за лікарською допомогою. В іншому випадку розвиваються ускладнення.
Етіологія і патогенез гнильної диспепсії
Основними чинниками, що перешкоджають повноцінному розщепленню білків до амінокислот, є: брак харчових ферментів (трипсин, протеаза, пепсин), надмірне споживання білкової їжі (яйця, риба, соя і м’ясо), вроджене порушення обмінного, амінокислотного процесу.
Іноді диспепсія виникає на тлі генетичних захворювань:
- целіакія;
- хвороба Крона;
- фенілкетонурія;
- аминоацидопатия.
В якості факторів диспепсії можна відзначити несвіжу та неякісну продукцію, хронічні патології ШКТ, пасивний спосіб життя і регулярне переїдання, а також токсикоінфекції.
Виділяють чотири основні групи симптомів гнильної диспепсії.
Перша група
Є порушення травного характеру. Спостерігається нудота, відрижка, блювання, непереносимість жирної продукції, метеоризм і дискомфорт в області живота. Можуть виникати помилкові позиви до спорожнення кишечника. Стілець стає смердючим, темним і рідким. Черевна стінка напружена.
Друга група
Клінічна картина інтоксикації. Спостерігається підвищення температури тіла, запаморочення і головний біль. Пацієнти скаржаться на слабкість, занепад сил, поганий апетит або його повна відсутність.
Третя група
Симптоматика психопатологічного характеру. Хворий не здатний радіти життю, спостерігається пригнічений стан, страх, тривога, депресія.
Четверта група
Проявляються психосоматичні ознаки. В основному, це парестезія епігастральній області, мурашки, поколювання, відчуття оніміння шкірного покриву. Спостерігаються больові відчуття в області кишечника, не пов’язані з прийомами їжі. Крім цього, виявляються ознаки, які не пов’язані з диспепсичним синдромом, а саме безсоння, імпотенція, збій менструального циклу.
Захворювання властивий раптовий, різкий напад загострення. Найчастіше, це відбувається у весняний і осінній періоди. Ступінь інтенсивності патології коливається протягом доби. З ранку спостерігається погіршення самопочуття, а ввечері – легке поліпшення.
Специфіка діагностики гнильної диспепсії
Основна мета діагностики полягає в тому, щоб виключити підозри деякі захворювання шлунково-кишкового тракту зі схожою симптоматикою. Як правило, виключають виразку, рак, рефлюксну хворобу, холецистит і хронічний панкреатит. При вагітності, цукровому діабеті та склеродермії можуть проявлятися симптоми гнильної диспепсії.
Лікар призначає здачу сечі, калу і крові. Щоб визначити рівень білірубіну, мікроелементів, білка і глюкози, знадобиться проведення біохімічного аналізу. У разі гнильної форми диспепсії відхилення від норми в таких показниках спостерігаються вкрай рідко. Важливо дослідити і шлунковий сік, так як для хвороби характерний підвищений рівень кислотності, а також гіперсекреція.
Правила традиційного і народного лікування диспепсії
У разі загострення диспепсії у перші добу рекомендується голодна дієта, а наступні чотирнадцять днів варто повністю відмовитися від білків. Раціон необхідно збагатити вітамінами та вуглеводами. Особливої уваги заслуговує медикаментозна терапія. Її мета – усунути причини, симптоми захворювання в найкоротші терміни.
Призначаються антацидні препарати, які потрібні для нейтралізації соляної кислоти. Перевага такого засобу в тому, що у нього дуже швидкий ефект, а мінус – нетривалість терапевтичного впливу. Можна приймати невсасывающиеся препарати – Маалокс і Фосфалюгель. Що стосується всмоктуються, до них відноситься суміш Бурже, Ренні, Тамс і карбонат натрію.
Лікар призначає блокатори Н-2 гістамінових рецепторів, так як вони допомагають знизити рівень і швидкість продукування соляної кислоти. Дані препарати допомагають збільшити обсяги слизу, яка необхідна для захисту слизової оболонки шлунка і кишечника. Спостерігається нормалізація моторики і мікроциркуляції при прийомі Метоклопраміду, Фамотидин, Рнитидина і Роксатидина.
Також потрібні харчові ферменти, що нормалізують процеси травлення. В основному, це Мезим, Абомін, Креон, Пепсин, Панкреатин, Пепсидал. Можна приймати спазмолітики, що допомагають усунути больовий синдром в епігастральній області – Дротаверин, Но-Шпу, Папаверин. Інгібітори протонної помпи являють собою антисекреторні препарати, які призначені для зниження рівня соляної кислоти. Такі ліки допомагають при печії, нудоті. В основному, це Лансопразол, Нольпаза, Пантопразол, Рабепразол. Для стимуляції моторики шлунково-кишкового тракту знадобляться прокінетики – Домперидон, Бромоприд, а також Диметпрамид.
У разі гнильної диспепсії можна приготувати відвар на основі м’яти з мелісою. Цей засіб допомагає прибрати подразнення ШКТ, зняти біль і розслабити м’язи. Заварювати траву необхідно керамічної або скляної ємності, пити замість чаю.
Добре допомагає алое з медом. Необхідно з’єднати мед з очищеними листям, дотримуючись пропорції два до одного, потім пропустити через м’ясорубку. Готова суміш зберігається в холодильнику. Приймати до їди по столовій ложці. Тривалість лікування може варіюватися від двох тижнів до двох місяців.
Диспепсія вимагає особливого підходу і своєчасного лікування. Заборонено займатися самолікуванням, тому що можна значно погіршити стан і загострити ситуацію.
