Гематома головного мозку – це скупчення рідкої або згорнулася крові в тканинах головного мозку або під його оболонками. Виникає в результаті пошкодження судин.
Залежно від кількості крові пошкодження може бути практично непомітним або ж завдати непоправної шкоди.
Обширна гематома надає механічну дію на тканини головного мозку в черепній коробці створюється надлишковий тиск. Кровотеча відбувається внаслідок розривів кровоносних судин, які пронизують мозок.
Види гематом головного мозку
Класифікація гематом складена на підставі кількох ознак – локалізація, обсяги. По локалізації розрізняють епідуральні, внутрішньочерепні, діапедезні, субдуральні, внутрішньомозкові гематоми.
Якщо крововилив відбувається між твердою оболонкою і павутинної – виникає субдуральна гематома головного мозку.
Найчастіше відбувається розрив вен. Утворилося скупчення крові чинить все більший тиск різні ділянки мозку.
Крововиливи даного виду поділяється на декілька підтипів в залежності від швидкості формування:
Епідуральна гематома головного мозку розвивається в результаті розриву артерії в простір між твердою мозковою оболонкою і черепом. Скупчилися згустки крові тиснуть на мозкові тканини, викликаючи відповідну симптоматику.
Внутрішньомозкова – скупчення крові відбувається в поверхневих або глибоких шарах тканин мозку, пошкоджуються внутрішні структури.
Субарахноидальная гематома утворюється в подпаутинном просторі. Даний вид гематоми головного мозку ділиться на кілька типів:
Внутрішньошлуночкові крововиливи виникає при пошкодженні судин мозку в його шлуночках або при затіканні крові з інших відділів в результаті сильної кровотечі.
Діапедезні крововиливи утворюються в результаті проникнення крові через стінки судин у тканини мозку. Можуть стати наслідком захворювань головного мозку або хронічних патологій кровоносної системи, наприклад, гемофілії.
Причини утворення гематом
Гематома головного мозку може утворитися з кількох причин:
- геморагічний інсульт;
- судинні порушення – мальформація, аневризма;
- пухлина;
- захворювання печінки;
- травми голови (закриті, відкриті) внаслідок удару або падіння, що призводять до важкого удару головного мозку;
- захворювання крові (лейкемія, гемофілія);
- аутоімунні захворювання;
- побічні дії лікарських речовин (антикоагулянти).
Гіпертонія, обтяжена частими кризами, також сприяє утворенню микрогематом, які з’являються внаслідок пошкодження стінок кровоносних судин головного мозку.
Гематома у новонародженого
Першопричини розвитку гематоми на голові у новонароджених найчастіше пов’язані з внутрішньоутробним розвитком та процесом народження:
- гіпоксія плоду;
- родові травми;
- захворювання крові, пов’язані з порушенням процесу згортання.
У дітей ознаки гематоми відрізняються від симптоматики крововиливи у дорослих:
- напруга, збільшення в розмірах тім’ячка;
- змінюється характер крику дитини;
- анемія;
- часте зригування.
Наслідки гематоми головного мозку різноманітні. Прогноз може бути сприятливим при своєчасному діагностуванні та адекватному лікуванні. Дитячий організм має високі компенсаторні і регенеруючі здібності і здатний впоратися з невеликими патологіями, які можуть з’явитися внаслідок крововиливу.
Але при цьому є ризик виникнення ускладнень, які проявляються у вигляді:
- ДЦП;
- гіперактивності;
- гідроцефалії;
- епілепсії;
- відставання в розумовому і фізичному розвитку.
При виявленні синця у дитини на голові рекомендується негайно звернутися до лікаря-невролога.
Симптоми гематоми
Основними симптомами, за якими можна розпізнати поразки мозку в результаті утворення гематоми при ЧМТ, є:
- різні за розміром зіниці;
- порушення мови;
- головні болі;
- порушення координації рухів;
- запаморочення;
- сплутана свідомість;
- блювання;
- сонливість;
- можливий односторонній парез (параліч) тіла.
Обширна гематома провокує судоми, коматозний стан. Наявність внутрішньомозкових крововиливів може дати про себе знати не відразу, а через кілька днів або тиждень. Тому при найменших ознаках нездужання слід звернутися в лікарню.
Симптоми гематоми головного мозку мають свої особливості, що залежать від локалізації і виду крововиливи. Так, при епідуральному скупченні крові можливий «світлий проміжок» – після короткочасної втрати свідомості настає поліпшення стану, а потім різке погіршення.
З боку пошкодженого півкулі повіка опущена і зіниця розширена. В результаті збільшення в розмірах скупчення крові виявляється тиск на мозок, відбувається зміщення, здавлення певних її ділянок, що може спровокувати проблеми з диханням.
При гострих субдуральних гематомах «світлих проміжків» немає, і погіршення стану тільки прогресує. Якщо причиною пошкодження є сильний удар, то можливе утворення двох крововиливів – безпосередньо з боку “удару” та з протилежного боку, так як мозок за інерцією ударяється об кістки черепа.
При такому пошкодженні спостерігається сильна блювота, порушення мови, однаково збільшені в розмірі зіниці, збивається дихання, починається аритмія, судоми, артеріальний тиск спочатку зростає, а потім знижується.
Для підгострої субдуральної гематоми також властиві «світлі проміжки», які після короткочасної втрати свідомості можуть тривати до декількох тижнів. Потім настає різке погіршення і з’являється симптоматика компресії мозку:
- слабкість тільки з однієї сторони тіла (протилежної від пошкодженого півкулі);
- порушення мови;
- блювання;
- зіниці різного розміру (збільшений зіниця з боку гематоми);
- зростання артеріального тиску.
Хронічні субдуральні крововиливи мають більш тривалі «світлі проміжки» (після травми проходить кілька місяців). При цьому хворий скаржиться на стомлюваність, незначні, але постійні головні болі. Симптоматика схожа з клінічними проявами інсульту:
- аритмія;
- втрата свідомості;
- порушення дихання.
Найчастіше внутрішньомозкова гематома утворюється в скроневій або лобової областях головного мозку.
Для неї характерний розвиток загальномозкових і вогнищевих симптомів:
- пацієнт не сприймає мову і не може відповісти;
- знижена чутливість певних ділянок тіла;
- обличчя перекошене на одну сторону;
- частковий параліч кінцівок;
- розлад психіки;
- порушення зору;
- косоокість;
- утруднене ковтання;
- неконтрольовані рухи очних яблук.
Діагностика
В першу чергу діагностика пошкоджень ґрунтується на симптоматиці. А для підтвердження або спростування діагнозу використовуються додаткові методи дослідження:
При підозрі на ушкодження кісток черепа призначається рентгенівський знімок в кількох проекціях.
Лікування
Курс лікування призначає лікар після ретельного обстеження і визначення локалізації і ступеня тяжкості патології. Лікування може бути консервативним або оперативним. Консервативні методики підбираються в разі незначних пошкоджень. При цьому лікар рекомендує дотримуватися суворого постільного режиму і прописує такі медикаменти:
- знеболюючі засоби;
- протиблювотні препарати;
- нейролептики, транквілізатори, надають седативний ефект;
- діуретики від можливого набряку мозку;
- блокатори кальцієвих каналів запобігають спазм судин;
- антикоагулянти та вазодилататори покращують кровообіг.
При дотриманні всіх рекомендацій стан хворого поліпшується, скупчення крові розсмоктується самостійно протягом 1 місяця.
Видалення гематоми шляхом проведення операції застосовується у разі обширного крововиливу, який призводить до здавлення мозку. Операція з видалення гематоми призначається при діагностованій субдуральної і епідуральної гематоми.
Видалення згустків крові, можливо, і більш щадним оперативним методом – ендоскопічним. А значить, немає необхідності проводити кістково-пластичну трепанацію, досить просвердлити отвір в черепній коробці, і кров під впливом внутрішньочерепного тиску вийде сама.
Гематому на голові у новонароджених можна прибрати, не вдаючись до складного оперативного втручання. Лікування гематоми проводиться шляхом пункції – кров відсмоктується з допомогою голки, але при цьому слід використовувати і другу голку, щоб не допустити утворення від’ємного тиску в черепній коробці.
Можливі ускладнення та наслідки
Наслідки гематоми головного мозку різняться і залежать від загального стану хворого, лікування та процесу реабілітації. Так, при тяжкому ушкодженні після внутрішньочерепної гематоми зростає ризик розвитку таких ускладнень, як:
- порушення пам’яті (амнезія) і розумової діяльності;
- швидка втомлюваність;
- депресія;
- порушення сну;
- сприйнятливість до змін погоди;
- невмотивована агресія;
- судоми;
- парези кінцівок;
- неврози;
- нетримання сечі.
Частою причиною ускладнень можуть бути наслідки після операції на черепі – трепанації. До таких проблем відносяться запальні процеси при загоєнні, які благополучно усуваються за допомогою протизапальної терапії (антибіотиків). Також слід подбати про відновлення кровопостачання головного мозку.
Реабілітація вкрай важлива після лікування крововиливу і тим більш після оперативного лікування. Правильно проведений курс реабілітації сприяє усуненню всіх ускладнень і зводить до мінімуму розвиток наслідків.
Прогноз
Від своєчасної постановки діагнозу, від розмірів гематоми і від її локалізації залежить прогноз. Своєчасно надана медична допомога при мозковому крововиливі значно перевищує шанси на сприятливий результат, але важкі великі пошкодження можуть призвести до незворотних наслідків і навіть до смерті (50%).
У новонароджених ускладнення після обширного крововиливу можуть призвести до відставання у розвитку. При сприятливому перебігу захворювання, при правильно організованому процесі лікування та реабілітації пацієнти повністю відновлюються і повертаються до повноцінного життя.
