Зміст
- 0.1
12 квітня 2016 - 1
Десять недоліків Meizu mini M2- 1.1
Павло Крижепольский - 1.2
Передмова - 1.3
Десять недоліків - 1.4
Замість післямови
- 1.1
12 квітня 2016
Десять недоліків Meizu mini M2
Павло Крижепольский
Вибір смартфона — справа складна. Часом практично ідеальне на папері пристрій в житті виявляється спірним і не дуже зручним. І хоча Meizu M2 mini — це дуже непогана пропозиція за свої гроші, без недоліків в ньому теж не обійшлося…
Передмова
Я думаю, практично кожному, хто хоча б більш-менш розбирається в техніці, час від часу доводиться відповідати на запитання з серії «Що вибрати?» або «Що краще купити?». Причому, співрозмовник зазвичай зовсім не горить бажанням розбиратися в предметі самостійно. Та й розлогі міркування про різних сценаріїв використання та перерахування сильних і слабких сторін різних моделей йому абсолютно не цікаві, він одразу хоче отримати конкретну відповідь. Той факт, що життя дещо складніше шкільної задачки з математики та наявність «правильних» і «неправильних» відповідей зазвичай не передбачає, нікого не бентежить.
По-хорошому, тут завжди варто задати хоча б пару навідних питань. Наприклад, якого розміру потрібен екран, критично наявність другого слота під «сімку», важливі матеріали корпусу і так далі. Відповіді майже завжди стандартні (камера трохи краще, час автономної роботи побільше, ціна поменше і що б всяких там лагів-глюків не було), але це хоча б у загальних рисах дозволяє зрозуміти, в який бік варто дивитися.
Найважливіше — не забувати, що смартфон ви вибираєте не собі. Може бути, для вас встановити Google Play на апарат з китайської прошивкою — справа п’яти хвилин. Можливо, ви дійсно не розумієте, який сенс купувати телефон з фірмовими оболонками, які тільки спотворюють лаконічну чистоту «чистого» Android, і нічого крім Nexus до купівлі і не розглядаєте. Або навпаки, вже багато років замовляєте смартфони виключно через китайські інтернет-магазини. Ось тільки вашого співрозмовника цікавить в першу чергу те, щоб все працювало «з коробки», а частота процесора і ОС для нього значать набагато менше, ніж колір корпусу.
З часом підбираєш кілька універсальних варіантів для кожної категорії, які володіють непоганим співвідношенням ціна якість і влаштовують більшість користувачів. Одним з таких рішень для мене став смартфон Meizu M2 mini, який є одним з найбільш вдалих варіантів у своєму сегменті.
З одного боку, це цікава і якісно виконана річ з хорошими характеристиками і мінімальної переплатою за бренд. З іншого — це все-таки не якийсь «ноунейм» а досить серйозний виробник, так і у нас марка поступово починає набувати популярність. З його оглядом ви можете ознайомитися за посиланням нижче, тут же процитую лише витяг з висновку (автор — Роман Білих):
Апарат справив винятково позитивне враження. Він має симпатичний зовнішній вигляд, відмінний ергономічний дизайн, кілька кольорів на будь-який смак, хороші технічні характеристики, досить тривалий час роботи, непогані камери і можливість функціонування в мережах четвертого покоління.
До 15 000 рублів часто раджу брати або M1 Note, або для любителів 4G — M2 Note. Тепер можна рекомендувати серед компактних смартфонів з відмінною «начинкою» Meizu M2 mini.
Крім того, я б відзначив просту і зручну оболонку, підтримку двох SIM-карт, оптимальну діагональ екрану, приємну ціну і головне — можливість офіційно придбати РСТ апарат з гарантією і всім іншим.
Десять недоліків
Зрозуміло, що ідеальних смартфонів на світі не буває. У будь-якої, навіть самої вдалої моделі обов’язково є ряд своїх недоліків. Питання тільки в тому, наскільки критичні вони виявляться для вас особисто. Всі недоліки апарату варто обов’язково промовляти вголос, навіть якщо ви рекомендуєте комусь цю модель до купівлі. Точніше — особливо коли рекомендуєте. В іншому випадку не дивуйтеся, якщо раптом виявиться, що вашим «ідеальним» смартфоном людина абсолютно не задоволений і взагалі насилу розуміє, як ви їм користуєтеся.
Нижче наведу десять недоліків Meizu M2 mini, які хоч і здадуться комусь не особливо значущими, шалено дратують багатьох людей.
Нестандартне управління
В Meizu завжди воліли використовувати нестандартний набір управляючих клавіш і M2 mini не став винятком. Замість звичного набору кнопок «Назад», «Додому» і «Диспетчер завдань» у смартфоні використовується одна єдина багатофункціональна клавіша.
Натискання на механічну клавішу дозволяє перейти на робочий стіл, легке торкання сенсора — повернутися на крок назад, з допомогою довгого натискання можна блокувати і розблокувати екран смартфона і так далі. З одного боку, це дійсно зручно. З іншого — після переходу з якогось іншого смартфона може бути незвично, особливо людям у віці. Три різні кнопки з окремими іконками на кожній — більш просте і інтуїтивно зрозуміле рішення.
Сервіси Google
Не знаю, як справи йдуть в китайських версіях апарату, але РСТ версія Meizu M2 mini підтримує сервіси Google «з коробки». Жодних перепрошивок або китайських магазинів — значок Google Play розташований на домашньому екрані точно так само, як і в будь-яких інших смартфонах. А ось інші фірмові додатка зразок Gmail, Google Фото або Google Диск спочатку не встановлені і їх потрібно завантажувати самому. Багато хто не надто досвідчені користувачі звикли вважати їх частиною системи і зовсім губляться, коли не можуть їх знайти. Інший приклад — сервіс Google Now який тепер можна в будь-який момент викликати свайпом або утримуванням клавіші «Додому». Якщо цей сервіс вам потрібен, то для його запуску доведеться користуватися віджетом або іконкою.
Схожа ситуація з обліковим записом Google. Переважна більшість Android апаратів просить ввести його ще при першому запуску, але в Meizu M2 mini цього немає. Якщо ви хочете додати аккаунт — завітайте у відповідний розділ налаштувань, що для новачків теж не зовсім очевидно.
Набір і комплект поставки
У телефоні взагалі мінімум встановлених додатків. Для досвідченого користувача це тільки плюс — не доведеться вичищати дбайливо встановлений виробником сміття. Який мало того, що вільне місце даремно займає, так ще й не видаляється зі смартфона штатними засобами.
А ось для менш технічно підкованим аудиторії, це скоріше зайве розлад і головний біль. Питання про те, як тут включити ліхтарик або де знайти віджет з погодою і годинами, як на минулому телефоні, виникнуть в перший же день. «З коробки» нічого цього в смартфоні немає, що багатьма користувачами сприймається як ознака вкрай бюджетного і недороблений пристрою.
Додайте сюди вкрай скромний комплект поставки РСТ апаратів, де навіть замість стандартної копійчаної гарнітури лежить заглушка з написом «Earphones not included» і все стане зовсім сумно. Багато хто починає замислюватися про те, що замість крутого смартфона вони купили якийсь китайський напівфабрикат, де немає і половини звичних речей.
Номеронабирач, адресна книга
Відсутність російських букв в панелі набору номера — дуже прикрий недолік. Так, він притаманний далеко не тільки Meizu M2 mini, але зручніше набір номера від цього все одно не стає. Для тих, хто звик шукати контакти з клавіатури, а не з меню довідника, це ложка дьогтю в бочці меду.
Сама адресна книга теж дещо простіше, ніж в класичному Android — менше додаткових полів, немає можливості вручну об’єднати кілька контактів в один. Швидше за все, переважна більшість користувачів на це й уваги не зверне, але комусь може бути незручно.
Регулювання гучності
Відсутність роздільного регулювання гучності — ще один мінус, який хоч і не відразу впадає в очі, але може коштувати купу нервів. Знизили гучність в грі і забули повернути її на місце — готуйтеся пропустити важливий лист або не почути дзвінок. Це проблема багатьох апаратів на Android 5.0, але все одно шкода, що в Meizu її не виправили.
Комбінований слот
Побіжно переглянувши опис смартфона може здатися, що в ньому є підтримка карт пам’яті формату microSD, так і наявність двох слотів під SIM-карти. Насправді все менш райдужно — слот для карт пам’яті поєднаний зі слотом для другої SIM-карти. Тобто використовувати і те і те одночасно не вийде, або ви встановлюєте карту пам’яті, або другу «сімку».
Хоча кажуть, що деякі умільці примудряються підрізати картки таким чином, що в слот виходить запхати відразу всі три. Як і переважна більшість покупців, я нічим подібним займатися не пробував і не планую.
Версія для Китаю
Крім РСТ версії завжди можна придбати «сірий» смартфон, як у перекупників, так і замовивши з Китаю. В останньому випадку можна зіткнутися з низкою проблем, таких як непотрібні передвстановлені додатки на китайському, відсутність русифікації, труднощі з оновленням і так далі. При бажанні, всі ці питання не так вже складно вирішити, але розбиратися, як саме «допилити напилком» чесно куплений апарат сподобається далеко не всім. Що видно в тому числі і за відгуками в Яндекс Маркеті. Але тут проблема виключно користувача — безкоштовний сир буває тільки в мишоловці, а замовляти китайську версію апарату з Піднебесної ніхто не змушував.
Попередження і екран блокування
Фірмова оболонка помітно відрізняється від «чистого» Android, в першу чергу ідеологічно. Flyme намагається поєднати в собі все найкраще з двох світів — багато ідеї були запозичені розробниками з iOS, що пішло оболонці тільки на користь. З одного боку, вона зберегла гнучкість і багатство функцій Android, з іншого — придбала простоту і зручність «яблучної» ОС. Сперечатися про те, наскільки результат краще «чистого» Android можна нескінченно, але це, як мінімум, гідний варіант. Особливо для не дуже досвідчених користувачів.
Але подекуди тяга до спрощення всього і вся зіграла з розробниками злий жарт. І в першу чергу це стосується повідомлень на екрані блокування. Всі пропущені події відображаються виключно у вигляді іконок в рядку стану, а сам екран блокування завжди залишається невинно порожнім. При бажанні цю проблему можна вирішити з допомогою стороннього, але що заважало додати нормальні повідомлення «з коробки» — загадка.
Ще один спірний момент — групування повідомлень по декількох категоріях. Важливі повідомлення показуються у вигляді окремих іконок, всі інші ховаються під загальний значок. З одного боку, рядок стану завжди залишається чистою і акуратною, а всякі повідомлення про чергові оновлення в Google Play не муляють очі. З іншого — деякі повідомлення (наприклад, підказки від того ж Google Now) дуже легко пропустити. А позначити додаток «важливим» не так просто, як би хотілося.
Світлодіод
Світлодіод (він же індикатор пропущених повідомлень) — вкрай корисна річ. Навіть якщо ви залишили смартфон на столі або перевели його в беззвучний режим, миготливий вогник світлодіода нагадає про пропущений виклик або повідомить про отриманому SMS.
Шкода тільки, що на Meizu M2 mini він виконаний некращим чином. Те, що він при будь-якій події завжди блимає одним єдиним кольором — ще половина біди. Зрештою, розблокувати екран і перевірити, що саме сталося, справа кількох секунд. Куди гірше, що це колір — блідо-фіолетовий, який погано помітний здалеку. Та й блимати він починає не відразу, а лише через десяток-другий секунд. Налаштувати роботу світлодіода немає ніякої можливості, додатки на кшталт Light Flow смартфон не підтримує.
Відображення заряду
Судячи з відгуків в інтернеті на старих версіях прошивки заряд акумулятора міг відображатися некоректно. З 99% до 95% смартфон міг розряджатися пару годин, зате з 10% до 0 заряд «відлітав» за хвилину. Проблема була виключно у відображенні заряду, загальний час роботи смартфона залишалося незмінним. Баг давно виправили, ні з чим подібним я не стикався.
Замість післямови
Наприкінці ще раз хочу нагадати, що вважаю Meizu M2 mini дуже вдалим пристроєм за свої гроші. Але наявності в ньому ряду мінусів це зовсім не скасовує. Для кого-то вони критичні, для кого-то немає, але задуматися про них у будь-якому випадку краще заздалегідь.
Деколи враження від пристрою здатна зіпсувати суща дрібниця. На жаль, натикаєшся на неї зазвичай вже після покупки — навіть самий докладний огляд пристрою свідомо не розповість про всі шорсткостях і недоліки смартфона. Адже те, що для одних користувачів серйозна проблема, для інших — не більше ніж дурна причіпка, на якій взагалі немає сенсу загострювати увагу.
